Вейсь світ завмер, а ти просто ідеш в душ.

Думаю вернутися, щоб покращити свої навики в написанні власних думок.

Т.як планую в найближчий час зайнятися Л-К, мені це знадобиться!

Так що Ворона повертається.

Є реальні причини, через які можна поважати Яну — дівчину, яка живе зі мною в одній кімнаті. Наприклад: за чесність, за незлопам'ятність, веселий характер.

Але за 2 з кепкою місяці, вона встигла гарненько виїбати мій нещасний мозок у всіх позах.

ЦЕ. БЛЯТЬ. НІКУДИ. НЕ ЙШЛО. Вибачаюсь, за свою французьку. 

Вчора, після того, як я спитала в неї, коли вона віддасть мені гроші за ремонт, вона вже трохи агрилась. Запросила в мене список того, що і скільки ми потратили на ремонт. Гаразд, мені не важко, хоча все це я їй вже розказувала. Написала на листку ціни. Поклала на її сторону стола. Вчора і сьогодні вона його ігнорила, поки я не показала їй, що він лежить.

Потім вона почала торгуватися. Мол, за ті гроші, які її дядько заплатив за підйом холодильника на 8 поверх.

А ЗАПЛАТИВ ВІН, БЛЯТЬ, ПО 100 ГРИВЕНЬ КОЖНОМУ. Саме тому вона вважала, що я маю збити ціну на сто гривень. Але суть не в цьому. Вона казала, що на наш поверх дядько сам винесе холодильник. Тому я за доставку якось і не хвилювалась. Як би я знала,  то домовилась би з працівниками гуртожитку, які все те ж самі готові зробити за пляшку пива.

Звичайно я не погоджувалася.  Адже мене про це ніхто не попереджав, та і в холодильнику із 4 поличок я використовую лишень одну.

І тоді вона почала кричати і матюкатися. Не зразу. Вона нагрівалась поступово. А потім і я з котушок злетіла :'DD і саме від цього вона почала торгуватися за 50 гривень. Якщо мене реально визвірити, то я стаю страшною хд

Я подумала, що хай хоча б 150 віддасть, тому погодилась на її умови.

''Я така, яка я є'',''Я знаю, що я егоїстка'',''Я не живу ні по чужим, ні по своїм правилам'' (ні, я не допустила помилки. Вона саме так і казала).

Не люблю егоїстичний людей. Тому, хоч я завжди в конфлікті готова піти на компроміс, по головам егоїстів я завжди із радістю готова пройтися. Хай знають, що завжди знайдеться людина, яка не прогнется під них, а буде відстоювати свою думку до кінця.

А взагалі, ці сварки мене дуже заїбали. Чому не можна підтримувати нейтралітет, а обов'язково ворогувати чт брататися. Йобані люди.

Якщо вже річ в твіттері зайшла за метафізику, то чомусь мені захотілось написаи про моє уявлення раю, яке склалось ще в дитинстві.

Рай — місце, в якому не було і нема людей. Не знаю чому, але і в дитинстві, і зараз, із словом «Paradise» виникають саме такі асоціації. Я не можу пояснити чому так.

Рай — це безкінченне занурення в воду. Вона тебе м'яко огортає всю твою сутність і зникають всі спогади і думки. Але навіть у безкінечного всесвіту десь має бути кінець. І ти прокидаєшся.  Прокидаєшся від сну серед поля. В цьому світі нема і ніколи не було людей. Ти не пам'ятаєш зовсім нічого: ні рідних, ні життя, ні себе. І саме ця мить забудтя — істинний рай.

Вийшло значно коротше, ніж я очікувала, але хай буде хоча б щось. Мені сумно від думки, що я зовсім перестала писати. Тому в найближчий час хочу відновити свою діяльність на MyPage

Уроки по фізиці (конспекти)

school.xvatit.com/index.php?title=Физика_и_астрономия

mathus.ru/phys/index.php 

Формули

www.fxyz.ru/формулы_по_физике/

Хай буде тут. Щось мені підказує, що все це мені ще знадобиться.

Все ж в статус в твіттері я хочу писати всяку хірню, тому клички перенесу сюди.

Бджоляр, Стен, Монашка, Срібний кущ, Повар, Лосяра, Сирок Дружба, Ворона, Сибірський Валянок і просто Дискримінант, Північний вітер, північна Ворона. Софрон.

Я знайшла одну вправу на визначення стійкості і якості границь у людини.

Потрібно уявити, що ти — це країна. Люди, що тебе оточують — сусідні країни. Також треба продумати модель відносин між країнами, кордони, прикордонний контроль, наявність і доступність віз, якій країні легше в'їхати в твою, а яку ти взагалі не пускаєш, і так далі.

Я — маленька країна. (Думаю, розмір моєї країни є проекцією думки про себе.) Всі мої кордони оточені пустелею, яка по масштабам більша за площу моєї країни, як мінімум, втричі. (Замкненість в собі. Невміння довіряти. Невміння налаштовувати контакти «з іншими країнами».)Не дивлячись на клімат «ззовні», в моїй країні багата рослинність, є зміна пір року, клімат помірний. (Думаю, це символызує душевний спокій)

Добратися до моєї країни можна лишень за допомогою небесного простору, або катакомб. (Ще одне підтвердження моїй надмірній замкненості.)

Є біля 5 сусідніх країн. Одна дуже велика — батьки. Натянуті політичні відносини, люди дуже рідко приїжджають відти, і мої жителі рідко їдуть туди. (Тут можна не коментувати)

Країна 2: люди із цієї країни рідко приїжджають в мою, але мої люди нелегально перетинають кордон. Добре, що в цій країні дуже сильна і хороша міліція, тому всіх без візи швидко виганяють хд (Прямо кажучи, я думаю, що я нелегально перетинаю границі цієї людини). Якщо це читаєш, то я думаю, що ти впізнаєш себе, адже я тобі про це розповіла вже.

Країна 3: жителі цієї країни рідко потрапляють на територію моєї країни легально. Частіше за все користуються катакомбами. Мої жителі таке не роблять. Влада моєї країни і Третьої ведуть подвійну політику. Вроді і є деякий конфлікт, але він не переростає ні в які збройні дії.

Країни 4: посилала послів, результатів ніяких. Кордони майже неможливо перетнути. Жителі цієї країни користуються катакомбами. Мої також.

Країна 5: возня на кордоні.

Це був доволі цікавий тест. Я дійсно змогла зрозуміти деякі нові деталі про власну психіку.

Якщо я просто скажу, що мене все заїбало, без переліку і аргументів, це можна буде рахувати за окремий пост?

Заїбало.

Океан Ельзи – Не твоя війна

 Я страюась переконати себе логічними доводами, що прив'язанність до інших людей — це не погано і не соромно. Але до сих пір доволі часто ці думки просинаються в  моїй голові. І з'являютья ж вони не просто так, а після… болю?

Більшість своїх емоцій я до сих пір не можу зрозуміти і прийняти. Воно-то і не дивно, стільки років я все це знищувала, стравлювала, ламала. 

Замість шостого уроку наш клас і 11-А співали пісні, які будуть на випускному. І сталось так, що я була змушена сісти біля тієї людини, до якої не варто було.

Вона сиділа, дивилась в вікно і явно мене ігнорувала. Я теж на неї не дивилась. І це було неприємно. Все ж ми дружили не один рік. З того, як ми перестали спілкуватися пройшов рік, і за цей час ми випадково зустрічалися лишень в коридорах.

Коли я була дитиною, то думала: «Чому дорослі просто не можуть поговорити щиро?», — я і зараз-то схильна до такого світогляду, але більшість людей, що мене оточують не хочуть правди. Та і я на неї не здатна, коли випивають всі соки.

У них занижена самооцінка і вдаючи із себе когось іншого — пробують хоча б на мить стати далеким "ідеалом". Чому вони не розміють, що я їх люблю не за їх образ, а за ті хороші якості, які йдуть із самої душі? 

Перечитуючи деякі рядки і вдумуючись в них, я можу побачити думки, яким я не дозволяю блукати в свідомості. Цікава штука.

Останній час я ще гостріше відчуваю дефіцит слів. Не можу передати що я відчуваю.

Я б хотіла вміти пояснити, чому обожнюю дивитися на верхівки тополь, який запах я відчуваю від сухого очерету, які емоції киплять в моїй душі, коли я дотикаюсь до обоїв в коридорі.

Ці дрібниці складають 90% моїх щасливих спогадів.

Деколи я розцарапую собі горло, бо не можу виразити їх. Мільярди кольорових уламків, які кружляють навколо мене — все це запахи, дотики, звуки і кольори. Воно кипить, в'ється, росте, розриває мене.

BUCK-TICK – Megami 女神

Я пишу і малюю не через проблеми, а через гостру потребу щось відчувати і  короткі, трохи жалюгідні спроби показати це іншим. Можливо, я б могла викликати подібні емоції в іншій людині, якщо б дослідила, які процеси відбуваються в моєму мозку, коли я щось таке відчуваю. І то я не впевнена, що змогла б. Це те, що є тільки моїм і я не можу показати цей скарб комусь іще.

Проходила тест на синестезію, видало такий результат: "У вас преобладает запахо-вкусовое восприятие. Если Вы не Гренуй, то склонны к синестезии". Тест був на 5-7 запитань, тому не можна сказати точно, але я думаю, що я синестетік. Не тільки через моє сприймання світу чи те, що в мене в голові постійно відбуваються якісь асоціації (людина-колір, людина-запах, подія-запах, подія-колір), але і через загострений нюх.

Прочитавши статтю в вікіпедії, я прийшла до висновку, що в мене точно є кольоровий слух. Хоча при цьому ж я доволі часто чую звуки, яких не існує, що є проявом слухової синестезії.

Це мені цікаво. Я хочу детальніше вивчити цю тему.