Якщо вже річ в твіттері зайшла за метафізику, то чомусь мені захотілось написаи про моє уявлення раю, яке склалось ще в дитинстві.

Рай — місце, в якому не було і нема людей. Не знаю чому, але і в дитинстві, і зараз, із словом «Paradise» виникають саме такі асоціації. Я не можу пояснити чому так.

Рай — це безкінченне занурення в воду. Вона тебе м'яко огортає всю твою сутність і зникають всі спогади і думки. Але навіть у безкінечного всесвіту десь має бути кінець. І ти прокидаєшся.  Прокидаєшся від сну серед поля. В цьому світі нема і ніколи не було людей. Ти не пам'ятаєш зовсім нічого: ні рідних, ні життя, ні себе. І саме ця мить забудтя — істинний рай.

Вийшло значно коротше, ніж я очікувала, але хай буде хоча б щось. Мені сумно від думки, що я зовсім перестала писати. Тому в найближчий час хочу відновити свою діяльність на MyPage