Poisonstars (ex Radio-Masts) – Свет

Winter Sonata Classics – 1

SNЫ RAZУМА – Мотыльки (акустическая версия)

Ти пробуєш вдивлятися в обличчя людей, що проходять мимо. Ти стараєшся роздивитися будинки і знайти щось знайоме оку. Може це звичка, а може так у всіх людей, я й гадки не маю. Все ж це круто, коли йдеш кудись і не бачиш знайомих лиць.

День був важкий. Дуже важкий і насичений.

Багато чого для себе почерпнула, як і завжди. Наприклад:

1)Зі мною дійсно важко ладнати;

2)Ще важче мене переспорити.

3)Я дуже сильно дотримуюсь своїх принципів.

4)Живу в своєму світі, який дуже далекий від реальності.

5)Кібернетика — не моє. Сьогодні я зрозуміла що не хочу на неї йти, що просто прогнулась під бажання старших людей (мама і Раїса Григорівна), які думають, що з мене вийде чудовий програміст.

6)Мене дійсно не тяне на програмування.

7)Через це я відчуваю деякий тягар (воно й не дивно, пропаганда в ліцеї дає про себе знати).

8)Я більше не хочу бачити тих людей. Вони не погані, але просто не хочу. Дениса також.

9)Треба навчитися відсторонюватися від чужих думок. Не сприймати чужі погляди, як погляди близьких чи дорогих людей.

Тебе знову «кидало». Чому ти не можеш цього приховати? Чому б тобі просто не практикуватися в тому, щоб переключатися? Працюй над цим і не показуй свої ментальні слабості, особливо тим, хто не може їх зрозуміти. Мені соромно за те, що ти почала плакати через те, що Оля сказала, що це дрібниці і тобі треба їх перебороти. Чому ти тепер ти не можеш стримати сліз? Вона явно була в шоці.

Найгірше саме те, що в останній час я дійсно цього не можу контролювати. Йшла по метро і просто заливалась. Оля відстала, і я рада, що вона не бачила мого обличчя.  Я зовсім не думала, що навколо люди, тоді для мене їх ніби не існувало. Мені просто знову було дуже хріново. Хоча б через нерозуміння і жорстокі слова.

Так, для мене вони жорстокі, бо це не дрібниці. Все це сильно мені портить життя у багатьох сверах: спілкування, поведінка, погляди на світ, фізичне здоров'я, емоційний іі духовний стан.

Доволі часто люди думають, що в їхньому житті все залежить тільки від них самих. Це брехня, бо в цьому світі не все справедливо, тому і не треба чекати на віддачу чи рівність, бо людина залежить від свого тіла, від гормонів і процесів, що відбуваться по всьому тілу. Людям не під силу контролювати гормональний фон по своєму бажанню, так же як і біохімічні процеси в мозку, не вимагайте від мене того, на що люди не здатні. 

Тепер я не відчуваю такого страху через вступ. Серйозно. Не варто йти на факультет, від якого будеш потім декілька роківу лишень страждати, через який не буде вільного часу і який просто не подобається. Я не знаю ким я хочу бути, не знаю де я хочу буті і хто я є зараз. Я нічогісінько не знаю про себе, але ідеалістка і дурненька Софія частково вірить в те, що все буде як треба. Що вдача буде на моєму боці.