r1sk ft jackie-o – Странный зверь

BUCK-TICK – Snow White (Live 2007)

«Я буду робити все що зможу, буду старатися і прикладати зусилля, а там вже як получиться», — це я для себе вирішила після декількох годин «дуже дооброго настрою».

Я просто поставила для себе надто високу планку. Алгебра, геометрія, фізика, англійська і українська не такі важкі, їх реально підготувати, але не з моїми «спадами» і «підйомами» ментального здоров'я (що по своїй суті, як я думаю, є проявом якогось із ментальних розладів, який я ще не змогла знайти), не з моїм графіком і не зі мною, по суті.

Просто надто висока планка. Я не геній. Так, я б змогла витягнути програму, якщо б в вересні все було добре.

Весь вересень я пропрацювала, але потім стався зрив.  Жовтень, листопад, грудень і січень — я фактично боролася за життя. Не з кимось, а із самою собою. Напевно, мені ще ніколи так не було погано протягом такого довгого періоду, окрім зими 2014. 

Але це ж не цікавить приймальну комісію (що є нормальним фактором), я сама в цьому винна. 

Зависока планка — це бажання вступити до Шевченка. Ще й на кібернетику, куди конкурс не маленький.

Я не знаю що мені робити. Мене ніби роздирають на дві частини. Одна мені каже не ходити в школу і просто готуватися, а друга просто хоче дивитися у стелю.

Хіба буде добре, якщо я зараз себе по будь-якому чиннику буду роздирати?

Ні.

Але я не можу це контролювати — це найгірше. Я боюсь, що з такими темпами моє серце може сильно зноситися. Мене і без того, останні місяці, постійно мучає тахікардія. Ще рік назад я навіть не знала що це таке.

Тому я буду просто робити. Робити і робити. Робити і робити. Робити і робити.

Мені знову треба допомога із зовні. І що з цим робити?

Я пробувала звернутися до мами, але вона мене знову відштовхнула.

Мені навіть соромно просити про допомогу.

Мене переповнює тривога і страх. Хіба я після цього сильна?

І цими картинками я пробую себе переконати, що хоча б щось в моєму житті нормально.