Коли живеш із людьми не один рік, то поневолі запам'ятовуєш багато деталей. Тип шкіри, вподобання, інтереси, характер. А ще запам'ятовуєш звук ходьби.

Лишень по звуку дверей, що відкриваються, лишень по крокам я можу впізнати того, хто знаходиться за спиною. Всі ці звуки відрізняються за періодом і типом ходьби, вагою тіла і навіть за характером.

***

Я лежала на ліжку і дивилась в стелю. В квартирі нікого не було. Тиша. Тільки но закрила очі, як почула, що на кухні відкривається шафа, тихе шльопання татових тапочок. Але найгірше було в тому, що ходьба було точнісінько його. Така ж важка, повільна, трохи протянута. І я точно знала, що вдома нікого не було. Чула, як тихо відсувається стіл, як він сідає на стілець. Пішла на кухню — нікого. В ванній, в залі, в коридорі — в квартирі була лишень я сама. І таке бувало 2 рази за останні 2 тижні, коли знаходилась вдома сама.

***

Наді мною тікало небо. Важкі хмари просто пропливали мимо. Я знову була на 20 школі, йшла на колисанку. Деколи я зрізаю дорогу і йду через невеличкий пагорб. Крок — звук, ніби я наступила людині на грудну клітину. Такий жахливий, тихий, протяжний, хриплий стогін сповнений болем. Мене охопив жах. Поневолі глянула під ноги — звичайна трава і суха земля. Ще крок — те ж саме. І з кожним кроком все те ж саме: хрип і жах, стогони і страх. Це дійсно неможливо описати. 

Лише коли сіла на колисанку все це припинилось.

***

Є два типи галюцинацій, які зустрічаються у мене найчастіше: звукові, коли я чую, як щось падає, розбивається, а ще коли мене кличуть по імені, і зорові — коли я бачу інших людей і тварин. Декілька раз і інші люди бачили мою поведінку, коли мені трапляється бачити галюцінаційні картинки.

Наприклад, коли гуляли із Рін на 40 років, я бачила людину, що сиділа на гірці (де діти спускаються). Як і завжди, мене охопив жах, думала, що крикнула, але в реальному світі лишень хекнула.

Часто озираюсь назад, бо є дивне відчуття, ніби хтось іде за мною ( і не можу сказати, що це переслідування, ніби обернувшись я маю щось побачити).

Такі «приколи» тримають в постійному напруженні. Я не можу відслуткувати з якою регулярністю, чи після чого вони з'являються (наприклад, панічні атаки з'явитися можуть після сварок, а у галюнів нема закономірності).

З'явилися вони в мене рік назад. Я вже і не кажу про це в сім'ї, бо толку з цього немає. Але я не знаю, що це може бути і що з цим робити.

(Не розповідала про голоси, бо вважаю, що у них ноги ростуть не із галюцинацій. Адже лунають в голові, а не ззовні. Можливо, колись напишу окремий пост про голоси.)